ВОДИ ЯКІСТЬ — 1) характеристика води, яка вказує на наявність або відсутність тих чи інших домішок. Визначається фізичними і хімічними показниками: прозорість, колір, запах, температура, загальний вміст солі, жорсткість, окисненість та реакція води; 2) ступінь відповідності фізико-хімічних і біологічних характеристик води потребам використання (питна, промислова, для сільського господарства та ін.). Прозорість вимірюється товщиною шару води, через який візуально або за допомогою фотоелемента можна розрізнити стандартний шрифт. Колір — забарвленість води в градусах (від 0 до 80) біхромат-кобальтової шкали. Визначається методом візуальної колориметрії. Запах — характер та інтенсивність запаху води визначають органолептично. За характером запахи поділяють на 2 групи: 1) природного походження, що спричиняють живі та відмираючі у воді організми, рослинні залишки, які загнивають та ін.; 2) штучного походження, що зумовлені домішками промислових стічних вод. Запахи 1-ї групи оцінюють за допомогою даних, наведених у табл. 1:
| Позначення запаху | Характер запаху |
Приблизний рід запаху |
| А | Ароматичний | Огірковий, квітковий |
| Б | Болотний | Мульний, баговинний |
| Г | Гнилісний | Фекальний, стічний |
| Д | Деревний | Мокрої щепи, кори дерева |
| З | Землистий | Прілий, свіжозораного ґрунту |
| П | Пліснявий | Затхлий, застійний |
| Р | Рибний | Риб’ячого жиру, риби |
| С | Сірководневий | Запах тухлих яєць |
| Т | Трав’янистий | Скошеної трави, сіна |
| Н | Невизначений | Запах натурального походження, що не підходить під попередні визначення |
Запахи 2-ї групи називають за речовинами, що мають подібний запах: фенольний, камфорний, бензинний, хлорний тощо. Інтенсивність запахів обох груп характеризують за 5-бальною системою від 0 до 5 (табл. 2):
| Інтенсивність запаху, бал | Характеристика | Опис визначення |
| 0 | Запаху немає | Відсутність відчутного запаху |
| 1 | Дуже слабкий | Запах, непомітний споживачу, але який виявляють експериментальним дослідженням |
| 2 | Слабкий | Запах, що не привертає уваги споживача, але виявляється, якщо вказати на нього |
| 3 | Помітний | Запах, що легко виявляється і може дати привід ставитися до води з упередженням |
| 4 | Виразний | Запах, що привертає до себе увагу та робить воду неприємною |
| 5 | Дуже сильний | Запах, що робить воду непридатною до застосування |
Загальний солевміст — характеризує наявність у воді мінеральних і органічних домішок, кількість яких визначається за сухим залишком (мг/дм3) випарюванням 1 л води та висушуванням щільного осаду при 110 °С до постійної маси. Жорсткість виражається в мг-екв. іонів Са2+ і Мg2+, що містяться у 1 дм3 води. Окисненість зумовлена вмістом у воді органічних домішок і визначається кількістю міліграмів перманганату калію, що витрачається при кип’ятінні 1 л води з надлишками КМnО4 протягом 10 хв. Реакція води — ступінь її кислотності або лужності, характеризується концентрацією іонів гідрогену і визначається за допомогою індикаторів. При рН <6,5 — вода кисла, при рН >7,5 — вода лужна. Питна вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні, що визначається загальною кількістю мікроорганізмів та числом бактерій групи кишкових паличок. Вимоги до В.я. визначаються ДЕСТ 2874–82, відповідно до яких дозволяється використовувати воду із забарвленням до 20 °С; запахом при 20 °С не вище 2 балів; вмістом сухого осаду до 1500 мг/л; загальною жорсткістю, що не перевищує 10 мг-екв./л; рН=6,5–8,5. Фармацевтичне виробництво споживає досить велику кількість питної води. Вимоги до В.я., яка використовується у виробництві ЛП, встановлюються НТД.
Дмитриев М.Т. Санитарно-химический анализ загрязняющих веществ в окружающей среде. — М, 1986; Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. — М., 1984.